Благодарю

Я букет из алых роз
Принесу под вечер.
Золото твоих волос
Ляжет мне на плечи.

Посмотрю в твои глаза,
Полные любви.
Нежностью душа полна,
В сердце только ты!

Только ты моя, родная
Без тебя все прах.
О тебе всю жизнь мечтал я,
Видел лишь во снах

Случайно встретились с тобою
И благодарю
Солнце, горы, небо, море
И судьбу свою.

Набат

В душе в объятиях сплелись и рай и ад,
Там демон в ангела вгрызается зубами,
А сердце колоколом бьет в набат,
И капли крови падают словами.


***

И воцарилась в душах тишина,
Подхватывает звуки скрипки эхо.
Гремит во тьме последняя струна –
Не удалась их злобная потеха…

На руках

Морские волны, нежные, игривые, соленые,
А я тебя несу сквозь волны на руках.
Ресницы, черноморским солнцем обожженные,
И капли влаги на коралловых губах.
Ночное небо древней мудрой Керкентиды,
Огни полночных теплоходов.
Час…века, –
Как будто отблески великой Атлантиды.
А я тебя несу сквозь волны на руках.

Милая

Мое сердце переполнено мечтою,
И душа желанием налита по края.
Почему сейчас не рядом ты со мною
Милая, любимая, Мариночка моя?

Я скучаю, жду, живу, одной тобою
И надеюсь…и волнуюсь только за тебя.
Мое сердце переполнено любовью,
Нежностью к тебе душа налита по края.

Офіцерам

            У цій повсякденній битві з пітьмою
            Ви перемогу здобути повинні,
            Заради миру, любові й спокою,
            Заради вільної праці людини.

На ваші плечі впали зорі,
І небокраї неозорі
Свої обійми розкривають
І сяйвом сонячним вітають.

           Волі гордої поема —
           Щит міцний і гострий меч;
           Сяють золотом емблеми
           І зірки з широких плеч.
           Наче лицарі казкові
           Загартовані в боях,
           Збережіть тепло любові
           У полум'яних серцях.

До зла ніколи не звикайте,
Завжди його перемагайте.
Засяють груди орденами,
Пліч-о-пліч побратими з вами.

           Кольори небес і жита
           Над бійцями тріпотять,
           Що, як витязі з граніту.
           Непохитними стоять.
           Як би спека не палила,
           Не крутила заметіль —
           Мужність, витримка і сила
           Переможуть страх і біль

Дороги кличуть вас далекі,
У небеса манять лелеки,
Буяє молодість весняна,
Чекають вірність і кохання.

Нехай щастить Вам, офіцери!

Юридичний інститут

Там, де Хортиця квітує,
Там, де руси йшли на герць,
Світу юність салютує:
"Розум, мужність, сила, честь!"
Тут хоругви майоріли
Запорозьких козаків,
Що нащадкам залишили
Волі подих, шир степів.

Приспів: Інститут, інститут!
             Клянемось перед віками.
             Інститут, інститут!
             Пам’ятать батьківську славу.
             Інститут, інститут!
             Серед болі та біди,
             Інститут, інститут,
             Вірність правді зберегти.

Наче грім ревли гармати,
В бій гвардійські йшли полки...
А тепер стоять театри,
Обеліски, квітники.
Над порогами постали
Інститутські корпуси.
Мріє хто вивчати право —
Має той прийти сюди.

   Приспів.

Нашу молодь привітає
Юридичний інститут.
Тут науки поважають
І виконують статут.
Тож нехай роки минають,
Кожне слово вчителів
Назавжди запам'ятають
Тисячі випускників.


   Приспів.

Капітан

«Через терени до зірок...» –
Так колись учив мене батько,
І найважчим був перший крок,
Але значив він так багато.

Ми на вірність народу клялись
На сторожі закону стояти,
А тепер, капітане, всміхнись,
Тобі є що згадати.

   Немає в світі багатств,
   Більших за честь,
   Не буде тобі нагород,
   Вищих за доблесть.
   Миттєвої слави не жди,
   Тут цінується служба,
   Цей шлях дуже важко пройти,
   Залишається дружба.

«Синку, - мудрий казав генерал,
Чиї снігом притрушені скроні, -
То найкраще звання - капітан,
Ніби зоряне небо погони.

Як миті, проходять роки,
Але жалю за ними не маю,
Жалкувати, скажу, не з руки,
Коли істину знаю».

   Немає в світі багатств,
   Більших за честь,
   Не буде тобі нагород,
   Вищих за доблесть.
   Миттєвої слави не жди,
   Тут цінується служба,
   Цей шлях дуже важко пройти,
   Залишається дружба.