Мова кохання

Кохання мова це квітуча мова лану,

Що лине над степами, над Дніпром.

Як не кохав би – не забудь про маму,

Про рідний дім і про батьківський кров.

Кохання розриває буднів череду,

Заповнює собою все єство.

Не забувай, як гнав колись ти череду,

Крізь куряву в дідусеве село.

Нехай кохання ясним сонцем зігріва

Твою господу і твою родину,

Тож збережи як скарб це світле почуття,

І передай у спадок сину.

Як смак джерельної води на схилах,

Як вітру подих на щоці.

Нехай любов завжди в душі поривах,

Приносить радість в дім тобі.

1999