Плачте, струни — мої струни

Плачте, струни — мої струни, горе — моє горе.

Летіть, думи — мої думи, за широке море,

Розкажіть там чужим людям, бо свої не чують,

Як жилося, як живеться, нехай погорюють.

Нехай погорюють над смутком Вкраїни,

Нехай посміються над нами вони,

Нехай поглузують, що маємо сили

І знову шукаєм «підтримки»’ Москви.

Нехай пожалкують, що ми вже забули,

Як нас у кайдани кували й вели

Аж-аж до Сибіру; Чи як будували

Імперську столицю по шию в багні.

На трупах козацьких постала Росія,

Козацької крові напився москаль.

А наша Вкраїна? Співай, Україно!

Нехай же твій голос дзвенить, мов кришталь!

1992