Степами скіфськими

Степами скіфськими тарпани степові

до сонця мчать небесними шляхами.

Босоніж знову йду по спаленій землі,

оспіваній сліпими кобзарями.

І серце вже не плаче, не горить, -

неначе кригою скувало груди.

Лелекою над стріхами летить

душа. Мов тіні, пропливають люди.

Звитяга кіммерійців, скіфський акінак … -

вже мрія не торкнеться душ безкрилих.

Лет соколиний ми продали за п’ятак,

сховали совість в степових могилах.

2012