«Іду на ви»

«Нехай наші діти будуть схожі на нього!»1
Безодні зоряні. Сідло під головою...
Разить перуном меч. Дніпровою водою
Пригасивши спрагу, втамувавши голод
Шматками смаженої клячі,
Поринув в пестощі рабині, немов жар гарячі.
Ліси північні, Волга, Дон, Кавказ,
Карпати, Крим... — то дикий барс
У горло вп’явся світові гнилому
І пазурами рве безсилу здобич.
Не відавши про холод і про втому
У бій веде. Лунає над степами «Слава!»,
Кипить човнами море. І вже ось-ось
Щити червлені грізним валом
Накриють златоверхі вежі Цареграду;
В броню закуті легіони — порох перед воєм.
У сутінках дзвенить стріла кочівника,
Підвладна цісарю, підступна як змія,
У серце жалить. Чаша-череп у руках кагана
І залишки фортець над хвилями Дунаю.

1 Напис на кубкові зробленому з черепа великого київського князя
Святослава І Славного.