У власній оселі

У власній оселі і стіни веселі,

А в домі чужому навіюють втому.

І наче дитина у ясній купелі

У колі родини своєї святому.

З коханою жінкою, наче обжинки,

З нелюбою разом, що мить – то образа.

Коханій віддав би всі квіти й прикраси,

Без неї й найліпші свята, як поминки.

А вільному воля – козацькая доля.

Бо щастя не в грошах, не в повній коморі,

Не в пестощах ночі й цілунках дівочих.

У подиху вітру, в пилу степовому,

Коли хвилі моря ревуть і клекочуть,

І б’ють в твої груди, обличчя, долоні.

1997