Офіцерам

            У цій повсякденній битві з пітьмою
            Ви перемогу здобути повинні,
            Заради миру, любові й спокою,
            Заради вільної праці людини.

На ваші плечі впали зорі,
І небокраї неозорі
Свої обійми розкривають
І сяйвом сонячним вітають.

           Волі гордої поема —
           Щит міцний і гострий меч;
           Сяють золотом емблеми
           І зірки з широких плеч.
           Наче лицарі казкові
           Загартовані в боях,
           Збережіть тепло любові
           У полум'яних серцях.

До зла ніколи не звикайте,
Завжди його перемагайте.
Засяють груди орденами,
Пліч-о-пліч побратими з вами.

           Кольори небес і жита
           Над бійцями тріпотять,
           Що, як витязі з граніту.
           Непохитними стоять.
           Як би спека не палила,
           Не крутила заметіль —
           Мужність, витримка і сила
           Переможуть страх і біль

Дороги кличуть вас далекі,
У небеса манять лелеки,
Буяє молодість весняна,
Чекають вірність і кохання.

Нехай щастить Вам, офіцери!

Юридичний інститут

Там, де Хортиця квітує,
Там, де руси йшли на герць,
Світу юність салютує:
"Розум, мужність, сила, честь!"
Тут хоругви майоріли
Запорозьких козаків,
Що нащадкам залишили
Волі подих, шир степів.

Приспів: Інститут, інститут!
             Клянемось перед віками.
             Інститут, інститут!
             Пам’ятать батьківську славу.
             Інститут, інститут!
             Серед болі та біди,
             Інститут, інститут,
             Вірність правді зберегти.

Наче грім ревли гармати,
В бій гвардійські йшли полки...
А тепер стоять театри,
Обеліски, квітники.
Над порогами постали
Інститутські корпуси.
Мріє хто вивчати право —
Має той прийти сюди.

   Приспів.

Нашу молодь привітає
Юридичний інститут.
Тут науки поважають
І виконують статут.
Тож нехай роки минають,
Кожне слово вчителів
Назавжди запам'ятають
Тисячі випускників.


   Приспів.

Капітан

«Через терени до зірок...» –
Так колись учив мене батько,
І найважчим був перший крок,
Але значив він так багато.

Ми на вірність народу клялись
На сторожі закону стояти,
А тепер, капітане, всміхнись,
Тобі є що згадати.

   Немає в світі багатств,
   Більших за честь,
   Не буде тобі нагород,
   Вищих за доблесть.
   Миттєвої слави не жди,
   Тут цінується служба,
   Цей шлях дуже важко пройти,
   Залишається дружба.

«Синку, - мудрий казав генерал,
Чиї снігом притрушені скроні, -
То найкраще звання - капітан,
Ніби зоряне небо погони.

Як миті, проходять роки,
Але жалю за ними не маю,
Жалкувати, скажу, не з руки,
Коли істину знаю».

   Немає в світі багатств,
   Більших за честь,
   Не буде тобі нагород,
   Вищих за доблесть.
   Миттєвої слави не жди,
   Тут цінується служба,
   Цей шлях дуже важко пройти,
   Залишається дружба.