Над Славутичем славетним височать могили —
Тут володарі слов’янські об’єднали сили.
І гриміло гучно «Слава!» понад Чорним
морем:
То на битву з ворогами йшли князі та вої.
А коли на град престольний сунули погани,
Перед зайдами стіною русини ставали.
Не корились ані шляхті, ні заморським
татям:
Було досить в міцних грудях мужності й
завзяття.
І Дніпро у Чорне море ніс червоні води:
То лилася кров рікою лицарів свободи,
То за віру православну йшли на смерть
краяни,
Щоби славу Україні кобзарі співали.
Слався, славна Україно! Русь Святая,
слався!
Слався стольний граде Київ! Слався!
Слався! Слався!
1992
